Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин) Рубцовск

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Длинная ночь наркомана комика

Ах, как хочется поделиться с вами, друзьями, моей последней историей. Ночью я купил закладку, не просто такую, а супер-мега-крутую. Слушайте, щас вам все расскажу, как я эту историю намотал, даже не вентилятор, а пластиковый пакетик!

Вот, значит, сижу я на скамейке в парке, весь на амфетамине. Думаю: "Что же мне сегодня делать? Ах, да, надо бы закладку купить". Я сразу же бегу к своему демику и спрашиваю, где можно взять хороший кодеин. Он мне втирает, что у него есть лучший градусный кодеин.

Я аж сразу подзаправился, не глядя на последствия. Ведь для наркомана комика ничто не стоит на пути к новому сюжету! Вот такие мы. Занюхались, и вперед!

Я бегу в парк, где обещал встретиться с демиком, и вижу его, как он шугает прохожих, показывая им свои витрины. А вот и мой демик, мои мухоморы!

Вытаскиваю я свои деньги и говорю демику: "Вот, мне нужна закладка. Можешь довести меня до сумасшествия?" Демик умывается и говорит: "Братиш, у меня все есть, но зачем больше, если и так уже закладку в нос втаскивать?"

Я со своими глазами демика, подинамившись, отвечаю: "Дорогой, для меня закладка - это не просто наркотик, это вдохновение, моя пресловутая помощница, без которой я просто зашкварюсь".

Демик принимается махать руками, как практикующий шаман, и говорит: "Ладно, пацаны, вы меня уговорили. Я дам вам лучшую закладку, только не подвешивайтесь, а то вам будет пиздец!"

Я сразу же схватил его за руку и тащу домой. Мы перебегаем дорогу, как две укушенные собаки, и добираемся до квартиры.

Вот мы сидим в темной комнате, пытаясь сосредоточиться на своей сделке. Демик достает свои закладки и говорит, что это натуральный домашний кодеин. Он ухитряется всучить мне фальшивую порошку пару раз, а я каждый раз ведусь и подзаправляюсь назад в дорогу.

Когда я наконец понимаю, что меня всему обучили, только не честной встрече с закладками, я начинаю ненавидеть себя. Маленький зашквар в нос, но это еще не предел!

Я открываю шкаф, чтобы взять напиток, и вижу там свой старый знакомый - вентилятор. Ох, как же я хотел ему всё рассказать! Я подошел к нему и начал говорить: "Слушай, братишка, мне вчетверо втирали, что моя закладка на самом деле амфетамин! Я просто тупой, знаешь ли".

Вентилятор стоял молча, полностью поглощенный моими признаниями. Я продолжал: "Знаешь, впервые в жизни я почувствовал себя таким дураком, что даже мухоморы были бы на меня обижены!".

Я смотрел на вентилятор в тишине, пока он не начал вращаться. Он говорил мне, что всё будет нормально, и я должен пережить этот закладочный зашквар. Я взял своё сердце, обхватил его руками и сказал: "Да, братишка, я переживу все это! Я наркоман комик, и я готов справиться с любыми подвигами, чтобы достичь истинного вдохновения!"

Мы обнялись, и я включил свет. Вентилятор начал поворачиваться быстрее, поддувая ветер силы и мудрости ко мне.

И вот так, друзья, я купил кодеин и намотал говно не вентилятор. Это была история, которую я не забуду никогда. Жизнь наркомана комика полна таких закладочных моментов, но это только делает нас сильнее и решительнее. Живите, улыбайтесь и не забывайте проверять свои закладки. Будьте настоящими!